руйнуючий
РУЙНУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який знищує, руйнує.
Непокірною, все руйнуючою хвилею дмухнув вітер голосів – і вмить здув усе (С. Васильченко);
Не минає року, щоб не пронесли вони [половці], як нищівний, усе руйнуючий смерч, по Руській землі, змітаючи городи [міста] і села на своєму шляху. Скільки сил коштує боротися з ним! (В. Малик);
// у знач. прикм.
Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (М. Зарудний);
Скрізь .. філоксера заклала свою колонію, почала тиху, повільну, але руйнуючу працю (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)