руйнуючий

руйну́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до руйнувати.

Значення в інших словниках

1. руйнуючий — РУЙНУ́ЮЧИЙ, а, е. Який знищує, руйнує. Непокірною, все руйнуючою хвилею дмухнув вітер голосів – і вмить здув усе (С. Васильченко); Не минає року, щоб не пронесли вони [половці], як нищівний, усе руйнуючий смерч, по Руській землі...  Словник української мови у 20 томах
2. руйнуючий — РУЙНУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до руйнува́ти. Непокірною, все руйнуючою хвилею дмухнув вітер голосів — і вмить здув усе (Вас., І, 1959, 316); // У знач. прикм. Жив Коляда у батьківській хаті, яка стійко витримала руйнуючу силу часу (Зар., На..  Словник української мови в 11 томах