руйнівний
РУЙНІВНИ́Й, а, е. Який руйнує що-небудь.
На полях вистигають повноколосі жита, переливаються мідними струнами арф високі пшениці. Аж не віриться, що цією землею ще так недавно пройшла страшна, руйнівна сила (Збан., Єдина, 1959, 394);
Крім відокремлення князівств, на економічному становищі Києва [у XII ст.] і Київської землі тяжко позначалися руйнівні князівські усобиці і напади половців (Іст. УРСР, І, 1953, 89);
Якщо її [деревину] своєчасно не просушити, то при несприятливих умовах в її клітинах відбуваються певні біохімічні зміни, що сприяють руйнівній дії грибків (Стол.-буд. справа, 1957, 41).
Словник української мови (СУМ-11)