Значення в інших словниках
-
самолюбний —
самолю́бний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
самолюбний —
-а, -е. 1》 Який відзначається самолюбством. || Сповнений самолюбства. 2》 Пройнятий егоїзмом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
самолюбний —
САМОЛЮ́БНИЙ, а, е. 1. Який відзначається самолюбством. Олеся знала, що він самолюбний, хоч на взір ніби й апатичний та млявий (І. Нечуй-Левицький); // Сповнений самолюбства. Вуйко Дорко чоловік уже не молоденький, уміє панувати над собою.
Словник української мови у 20 томах
-
самолюбний —
ЕГОЇСТИ́ЧНИЙ (який дбає тільки про себе, власні інтереси; сповнений егоїзму), СЕБЕЛЮБНИЙ, САМОЛЮ́БНИЙ. — Творчість, — кажу я, — поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті. (Нині я так не думаю!) (Ю.
Словник синонімів української мови
-
самолюбний —
САМОЛЮ́БНИЙ, а, е. 1. Який відзначається самолюбством. Олеся знала, що він самолюбний, хоч на взір ніби й апатичний та млявий (Н.-Лев., III, 1956, 135); // Сповнений самолюбства. Вуйко Дорко чоловік уже не молоденький, уміє панувати над собою.
Словник української мови в 11 томах