самолюбний

самолю́бний

-а, -е.

1》 Який відзначається самолюбством.

|| Сповнений самолюбства.

2》 Пройнятий егоїзмом.

Значення в інших словниках

1. самолюбний — самолю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самолюбний — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. самолюбний — САМОЛЮ́БНИЙ, а, е. 1. Який відзначається самолюбством. Олеся знала, що він самолюбний, хоч на взір ніби й апатичний та млявий (І. Нечуй-Левицький); // Сповнений самолюбства. Вуйко Дорко чоловік уже не молоденький, уміє панувати над собою.  Словник української мови у 20 томах
4. самолюбний — ЕГОЇСТИ́ЧНИЙ (який дбає тільки про себе, власні інтереси; сповнений егоїзму), СЕБЕЛЮБНИЙ, САМОЛЮ́БНИЙ. — Творчість, — кажу я, — поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті. (Нині я так не думаю!) (Ю.  Словник синонімів української мови
5. самолюбний — САМОЛЮ́БНИЙ, а, е. 1. Який відзначається самолюбством. Олеся знала, що він самолюбний, хоч на взір ніби й апатичний та млявий (Н.-Лев., III, 1956, 135); // Сповнений самолюбства. Вуйко Дорко чоловік уже не молоденький, уміє панувати над собою.  Словник української мови в 11 томах