Значення в інших словниках
-
самолюбка —
самолю́бка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
самолюбка —
САМОЛЮ́БКА, и, ж. Жін. до самолю́б. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним. Але вона була самолюбна й гоноровита на вдачу (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
-
самолюбка —
САМОЛЮ́БКА, и, ж. Жін. до самолю́б. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним. Але вона була самолюбна й гоноровита на вдачу (Н.-Лев., VI, 1966, 377).
Словник української мови в 11 томах