самолюбка

САМОЛЮ́БКА, и, ж.

Жін. до самолю́б.

Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним. Але вона була самолюбна й гоноровита на вдачу (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. самолюбка — самолю́бка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. самолюбка — -и. Жін. до самолюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самолюбка — САМОЛЮ́БКА, и, ж. Жін. до самолю́б. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним. Але вона була самолюбна й гоноровита на вдачу (Н.-Лев., VI, 1966, 377).  Словник української мови в 11 томах