сарака —
сара́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота бідолаха діал.
Орфографічний словник української мови
сарака —
Сара́ка, експр. Бідолаха. Пан Волян, якзвістно, засідає разом з послами Волохами в клюбі Гогенварта, отже належить до коаліциїй підпирає голосованєм (бо більше не годен, “сарака”) теперішне правительство (Б.
Українська літературна мова на Буковині
сарака —
див. БІДАК.
Словник синонімів Караванського
сарака —
-и, ч. і ж., зах. Бідолаха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сарака —
САРА́КА, и, ч. і ж., діал. Бідолаха. – У неділю була велика бійка в шинку; багато парубків – здається, що й ти, Юро, сарако, – пішли додому з порозбиваними головами (І. Франко); Під кінець служби захрип [дяк], сарака (Г. Хоткевич); – В чому річ?...
Словник української мови у 20 томах
сарака —
НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм.
Словник синонімів української мови
сарака —
САРА́КА, и, ч. і ж., діал. Бідолаха. — У неділю була велика бійка в шинку; багато парубків — здається, що й ти, Юро, сарако,— пішли додому з порозбиваними головами (Фр., IV, 1950, 387); Під кінець служби захрип [дяк], сарака (Хотк.
Словник української мови в 11 томах
сарака —
Сарака, -ки об. Бѣдняга, несчастный. Та кувала зазулиця на зеленій руті, та займили на Сімбірки сараки рекрути. Гол.
Словник української мови Грінченка