сарака
Сара́ка, експр. Бідолаха. Пан Волян, якзвістно, засідає разом з послами Волохами в клюбі Гогенварта, отже належить до коаліциїй підпирає голосованєм (бо більше не годен, “сарака”) теперішне правительство (Б., 1895, 12, 4); Негідні клеветники, що загубили совість і міру справедливості Думають сараки, що хто не помагає їм в їх поганім, чорнім ділі, то вже тим самим не поступає так, як повинен... Та сим дали они ще одно сьвідоцтво своєї моральної вартости (Б., 1907, 95, 2)
// рум.. sǎrac — бідний, нещасний, бідолашний, sǎrǎcan — бідолаха, бідака; бук. діал. сарака — бідолаха, бідака, сарачатко — бідолашко.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.