сарака
САРА́КА, и, ч. і ж., діал.
Бідолаха.
– У неділю була велика бійка в шинку; багато парубків – здається, що й ти, Юро, сарако, – пішли додому з порозбиваними головами (І. Франко);
Під кінець служби захрип [дяк], сарака (Г. Хоткевич);
– В чому річ? – поспитав я, здивований, у солдата. – Ведіть мене до штабу! – Не вдавай дурня! Вивертай кишені, сарака! – гукнув осатанілий легіонер (Г. Косинка).
Словник української мови (СУМ-20)