Значення в інших словниках
-
скаженюка —
скаженю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота хвора на сказ тварина розм.
Орфографічний словник української мови
-
скаженюка —
-и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
скаженюка —
СКАЖЕНЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина. * У порівн. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки... (Л. Яновська); Од мене ближнії мої Тікали, мов од скаженюки (В. Самійленко).
Словник української мови у 20 томах
-
скаженюка —
СКАЖЕНЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина. *У порівн. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки… (Л. Янов., І, 1959, 87).
Словник української мови в 11 томах
-
скаженюка —
Скаженюка, -ки ж. Бѣшеное животное. Мов та скаженюка.
Словник української мови Грінченка