скаженюка
СКАЖЕНЮ́КА, и, ч. і ж., розм.
Хвора на сказ тварина.
* У порівн. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки... (Л. Яновська);
Од мене ближнії мої Тікали, мов од скаженюки (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)