скаженюка
СКАЖЕНЮ́КА, и, ч. і ж., розм. Хвора на сказ тварина.
*У порівн. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки… (Л. Янов., І, 1959, 87).
Словник української мови (СУМ-11)