Значення в інших словниках
-
спритник —
спри́тник іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
спритник —
-а, ч., рідко. Спритна людина. || розм. Те саме, що ловкач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
спритник —
СПРИ́ТНИК, а, ч., розм. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (О. Ільченко); // розм. Те саме, що ловка́ч.
Словник української мови у 20 томах
-
спритник —
СПРИ́ТНИК, а, ч., рідко. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234); // розм. Те саме, що ловка́ч.
Словник української мови в 11 томах