спритник
СПРИ́ТНИК, а, ч., рідко. Спритна людина.
Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234);
// розм. Те саме, що ловка́ч.
Не вірте красивим словам релігійних спритників, бо чим солодшими є ці слова, тим гіркішою — правда, яку вони приховують (Знання.., 2, 1968, 11).
Словник української мови (СУМ-11)