спритник
СПРИ́ТНИК, а, ч., розм.
Спритна людина.
Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (О. Ільченко);
// розм. Те саме, що ловка́ч.
Спритники вправно запускають у фінансовий обіг велетенські суми чужтх грошей (з наук.-попул. літ.);
З'явилися спритники, які гріють на книгах підвищеного попиту руки свої спекулянтські (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)