1. Словник української мови у 20 томах

спритник

СПРИ́ТНИК, а, ч., розм.

Спритна людина.

Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (О. Ільченко);

// розм. Те саме, що ловка́ч.

Спритники вправно запускають у фінансовий обіг велетенські суми чужтх грошей (з наук.-попул. літ.);

З'явилися спритники, які гріють на книгах підвищеного попиту руки свої спекулянтські (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спритник — спри́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. спритник — див. спритний Словник синонімів Вусика
  3. спритник — -а, ч., рідко. Спритна людина. || розм. Те саме, що ловкач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спритник — СПРИ́ТНИК, а, ч., рідко. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234); // розм. Те саме, що ловка́ч. Словник української мови в 11 томах