1. Орфографічний словник української мови

спритник

спри́тник

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спритник — див. спритний Словник синонімів Вусика
  2. спритник — -а, ч., рідко. Спритна людина. || розм. Те саме, що ловкач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спритник — СПРИ́ТНИК, а, ч., розм. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (О. Ільченко); // розм. Те саме, що ловка́ч. Словник української мови у 20 томах
  4. спритник — СПРИ́ТНИК, а, ч., рідко. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234); // розм. Те саме, що ловка́ч. Словник української мови в 11 томах