спритник
СПРИ́ТНИК, а, ч., рідко. Спритна людина.
Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234);
// розм. Те саме, що ловка́ч.
Не вірте красивим словам релігійних спритників, бо чим солодшими є ці слова, тим гіркішою — правда, яку вони приховують (Знання.., 2, 1968, 11).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спритник — спри́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- спритник — див. спритний Словник синонімів Вусика
- спритник — -а, ч., рідко. Спритна людина. || розм. Те саме, що ловкач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спритник — СПРИ́ТНИК, а, ч., розм. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (О. Ільченко); // розм. Те саме, що ловка́ч. Словник української мови у 20 томах