спритник

спри́тник

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. спритник — див. спритний  Словник синонімів Вусика
2. спритник — -а, ч., рідко. Спритна людина. || розм. Те саме, що ловкач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спритник — СПРИ́ТНИК, а, ч., розм. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (О. Ільченко); // розм. Те саме, що ловка́ч.  Словник української мови у 20 томах
4. спритник — СПРИ́ТНИК, а, ч., рідко. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234); // розм. Те саме, що ловка́ч.  Словник української мови в 11 томах