Словник синонімів Вусика

Значення в інших словниках

  1. старець — Ста́рець: — жебрак [53]  Словник з творів Івана Франка
  2. старець — ста́рець 1 іменник чоловічого роду, істота старик ста́рець 2 іменник чоловічого роду, істота жебрак  Орфографічний словник української мови
  3. старець — Сліпець, ЖЕБРАК; РЕЛ. пустельник, самітник; старчик, старцюга.  Словник синонімів Караванського
  4. старець — [стареиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, кл. -арчеи, мн. -рц'і, -рц'іў (старики) і -рц'і, -рц'іў два старц'і (жебраки)  Орфоепічний словник української мови
  5. старець — Жебрак, жебрачина, (вона) жебрачка, жебрачиха, (воно) жебраня, жебранятко, (вони) жеброта, канюка, (вона) канючка, (воно) каня, лабзик, (вона) лабзючка, (воно) лабзюня, лигир, лигирка, лигриня, прошак, торбей, харпак  Словник чужослів Павло Штепа
  6. старець — СТА́РЕЦЬ, рця, ч. 1. Чоловік, який досяг похилого віку, старості (часом з відтінком поваги). Захар Беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець (І.  Словник української мови у 20 томах
  7. старець — Хоч за старця, аби не остаться. Каже дівчина, яка боїться не вийти заміж.  Приповідки або українсько-народня філософія
  8. старець — -рця, ч. 1》 Чоловік, який досяг похилого віку, старості (часом з відтінком поваги). 2》 Літній монах, поважна духовна особа; пустельник, самітник. 3》 Те саме, що жебрак. Піти в старці (старцями) [по світу] — стати жебраком, почати жебракувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. старець — носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) (ду́рень (ци́ган, ста́рець)) з пи́саною то́рбою з ким—чим. Приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто її не вартий, що її не варте, не заслуговує.  Фразеологічний словник української мови
  10. старець — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл.  Словник синонімів української мови
  11. старець — Ста́рець, -рця, -цеві, -цем, ста́рче! і -рцю! старці́, -рці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. старець — СТА́РЕЦЬ, рця, ч. 1. Чоловік, який досяг похилого віку, старості (часом з відтінком поваги). Захар Беркут — се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  13. старець — Старець, -рця м. Нищій. Шух. I. 33. Котл. Ен. III. 66. ЗОЮР. І. 47, 57. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманеш. Ном. № 4650. ум. старчик. ЗОЮР. І. 307.  Словник української мови Грінченка