турляти —
турля́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
турляти —
ТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм. 1. Сильно штовхати, кидати. Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (С.
Словник української мови у 20 томах
турляти —
-яю, -яєш, недок., перех., розм. 1》 Сильно штовхати, кидати. 2》 Ганяти, переміщати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
турляти —
I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
турляти —
ТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. 1. Сильно штовхати, кидати. Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (Вас., I, 1959, 313); Мов кішка, видирається [Орися] на прикладок і турляє звідти отетерілого Дениса (Тют.
Словник української мови в 11 томах
турляти —
Турля́ти, -ля́ю, -єш гл. Толкать; гонять. см. туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50).
Словник української мови Грінченка