Великий тлумачний словник сучасної мови

турляти

турля́ти

-яю, -яєш, недок., перех., розм.

1》 Сильно штовхати, кидати.

2》 Ганяти, переміщати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. турляти — турля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. турляти — див. валяти; виганяти; увільняти; штовхати  Словник синонімів Вусика
  3. турляти — ТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм. 1. Сильно штовхати, кидати. Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (С.  Словник української мови у 20 томах
  4. турляти — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
  5. турляти — ТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. 1. Сильно штовхати, кидати. Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (Вас., I, 1959, 313); Мов кішка, видирається [Орися] на прикладок і турляє звідти отетерілого Дениса (Тют.  Словник української мови в 11 томах
  6. турляти — Турля́ти, -ля́ю, -єш гл. Толкать; гонять. см. туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50).  Словник української мови Грінченка