Значення в інших словниках
-
умілець —
умі́лець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
умілець —
моск. знавець знавець, майстер, див. експерт, спеціяліст, фахівець
Словник чужослів Павло Штепа
-
умілець —
УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), льця, ч. Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер. З чолом, як лук, напнутим, з тавром трикутним вилиць, З кривим, розбитим носом, з покрученим хребтом, – Якби не був цей муляр [Мікеланджело]...
Словник української мови у 20 томах
-
умілець —
(вмілець), -льця, ч. Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
умілець —
МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм.
Словник синонімів української мови
-
умілець —
УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), льця, ч. Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер. З чолом, як лук, напнутим, з тавром трикутним вилиць, З кривим, розбитим носом, з покрученим хребтом, — Якби не був цей муляр [Мікеланджело]...
Словник української мови в 11 томах