умілець

умі́лець

(вмілець), -льця, ч.

Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер.

Значення в інших словниках

1. умілець — умі́лець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. умілець — див. умілий  Словник синонімів Вусика
3. умілець — моск. знавець знавець, майстер, див. експерт, спеціяліст, фахівець  Словник чужослів Павло Штепа
4. умілець — УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), льця, ч. Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер. З чолом, як лук, напнутим, з тавром трикутним вилиць, З кривим, розбитим носом, з покрученим хребтом, – Якби не був цей муляр [Мікеланджело]...  Словник української мови у 20 томах
5. умілець — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм.  Словник синонімів української мови
6. умілець — УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), льця, ч. Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер. З чолом, як лук, напнутим, з тавром трикутним вилиць, З кривим, розбитим носом, з покрученим хребтом, — Якби не був цей муляр [Мікеланджело]...  Словник української мови в 11 томах