умілий
умі́лий
(вмілий), -а, -е.
1》 Який володіє умінням, має добрі навички до чогось; вправний.
|| у знач. ім. умілий, -лого, ч. Той, хто володіє умінням, має добрі навички до чогось. Умілі руки.
2》 Який здійснюється, виконується з умінням, вправно.
Великий тлумачний словник сучасної української мови