умілий —
Вправний, штудерний, див. умілець
Словник чужослів Павло Штепа
умілий —
УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), а, е. 1. Який володіє умінням, має добрі навички до чогось; вправний. В домі ж у батька мойого [мого] була фінікіянка гарна, Росла й ставна, в рукоділлях жіночих майстриня уміла (Борис Тен, пер. з тв.
Словник української мови у 20 томах
умілий —
(вмілий), -а, -е. 1》 Який володіє умінням, має добрі навички до чогось; вправний. || у знач. ім. умілий, -лого, ч. Той, хто володіє умінням, має добрі навички до чогось. Умілі руки. 2》 Який здійснюється, виконується з умінням, вправно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
умілий —
умі́лі ру́ки. Працьовиті, вправні в роботі люди. Неначе з сонця скована Умілими руками — Аж іскриться та блискає. Оце так справді школа! (В. Бичко); // Ті, що розуміються на чомусь.
Фразеологічний словник української мови
умілий —
ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення..
Словник синонімів української мови
умілий —
Умі́лий, -ла, -ле
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
умілий —
УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), а, е. 1. Який володіє умінням, має добрі навички до чогось; вправний. В домі ж у батька мойого [мого] була фінікіянка гарна, Росла й ставна, в рукоділлях жіночих майстриня уміла (Гомер, Одіссея, перекл.
Словник української мови в 11 томах
умілий —
Умілий, -а, -е Умѣлый, искусный. У речах не сунься за вмілими. Ув умілого й долото рибу ловить. Ном. № 6019.
Словник української мови Грінченка