хват —
хват 1 іменник чоловічого роду, істота завзята людина розм. хват 2 іменник чоловічого роду спосіб схоплювання; хватка
Орфографічний словник української мови
хват —
ХВАТ¹, а, ч., розм. Завзята людина; зух. – Ох, ти ж і хват! – захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко); // до чого. Те саме, що маста́к. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (І.
Словник української мови у 20 томах
хват —
I -а, ч., розм. Завзята людина; зух. || до чого. Те саме, що мастак. II -у, ч., спец. Спосіб схоплювання; хватка. Хват правою рукою. || Місце, де схоплюють спортивний прилад.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хват —
ХВАТ¹, а, ч., розм. Завзята людина; зух. — Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (Головко, І, 1957, 479); // до чого. Те саме, що маста́к. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (Фр.
Словник української мови в 11 томах
хват —
Хват, -та м. Родъ рыбы: Aspius rapax. Вх. Пч. II. 18.
Словник української мови Грінченка