хват

I -а, ч., розм.

Завзята людина; зух.

|| до чого. Те саме, що мастак.

II -у, ч., спец.

Спосіб схоплювання; хватка. Хват правою рукою.

|| Місце, де схоплюють спортивний прилад.

Значення в інших словниках

1. хват — хват 1 іменник чоловічого роду, істота завзята людина розм. хват 2 іменник чоловічого роду спосіб схоплювання; хватка  Орфографічний словник української мови
2. хват — див. легковажний; спритний; хоробрий  Словник синонімів Вусика
3. хват — ХВАТ¹, а, ч., розм. Завзята людина; зух. – Ох, ти ж і хват! – захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко); // до чого. Те саме, що маста́к. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (І.  Словник української мови у 20 томах
4. хват — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм.  Словник синонімів української мови
5. хват — ХВАТ¹, а, ч., розм. Завзята людина; зух. — Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (Головко, І, 1957, 479); // до чого. Те саме, що маста́к. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. хват — Хват, -та м. Родъ рыбы: Aspius rapax. Вх. Пч. II. 18.  Словник української мови Грінченка