Значення в інших словниках
-
христолюбець —
христолю́бець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
христолюбець —
ХРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби). Від світських христолюбців чув про княжі незгоди, братні суперечки та обабічну заїлість (Н.
Словник української мови у 20 томах
-
христолюбець —
-бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
христолюбець —
ХРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби).
Словник української мови в 11 томах