Словник української мови у 20 томах

христолюбець

ХРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби).

Від світських христолюбців чув про княжі незгоди, братні суперечки та обабічну заїлість (Н. Королева);

Трапилась йому [Єразму] спокуса: побожні христолюбці, поки маляр-черниць дискутував з иігуменом, “вицілували” геть-чисто всю фарбу з нижньої частини образу, що він викінчував в іконостасі (Н. Королева).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. христолюбець — христолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. христолюбець — див. християнин  Словник синонімів Вусика
  3. христолюбець — -бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. христолюбець — ХРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби).  Словник української мови в 11 томах