христолюбивий
ХРИСТОЛЮБИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що христолю́бний.
Диякон у чорній ризі підіймає правицю і гучним голосом проголошує: – Єще молімся о наполі брані убієнному, христолюбивому воїну, за віру, царя і отєчество життя своє віддавшему, Діоміду, і подаждь Господи рабу твоєму вічную пам'ять! (У. Самчук);
А коли світала п'ятниця, то тоді преставився благовірний і христолюбивий великий князь Володимир, сине Васильків, онук Романів, княживши після отця двадцять літ (з мови документів);
Ізяслав в кінці вдержав за собою Київ. Коли помер в 1154 р. то, як пише літописець, “плакала по нім вся Рукська земля і всі Чорні Клобуки, чесний, благородний христолюбивий і славний” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)