штукар —
Штука́р: — митець [51]
Словник з творів Івана Франка
штукар —
див. ФІГЛЯР; П. жартівник, забавник, пустун.
Словник синонімів Караванського
штукар —
[штукар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам
Орфоепічний словник української мови
штукар —
ШТУКА́Р, я́, ч., розм. 1. Той, хто спритно, уміло робить що-небудь, вправний у чому-небудь. Сьогодні [на столі] не лише листки барвінку, але й сині його квітки! Штукар мій Івась, се він таку несподіванку придумав для мене (І. Франко); – От штукар, а!...
Словник української мови у 20 томах
штукар —
штука́р іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
штукар —
-я, ч., розм. 1》 Той, хто спритно, уміло робить що-небудь, вправний у чому-небудь; трюкач. || Жартівник, забавник, пустун. 2》 Те саме, що фігляр 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
штукар —
ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині...
Словник синонімів української мови
штукар —
ШТУКА́Р, я́, ч., розм. 1. Той, хто спритно, уміло робить що-небудь, вправний у чому-небудь. Сьогодні [на столі] не лише листки барвінку, але й сині його квітки! Штукар мій Івась, се він таку несподіванку придумав для мене (Фр.
Словник української мови в 11 томах