тризуб

Родовий знак Рюриковичів часів Київської Русі; значення спірне (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо); 1918 Центральна Рада встановила т. як герб України; після 1920 використовувався як державний герб укр. еміграцією, а також Карпатською Україною (1939); з 1992 гол. елемент Державного Герба України.

Значення в інших словниках

1. тризуб — тризу́б іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тризуб — див. ГЕРБ.  Словник синонімів Караванського
3. тризуб — [тризуб і триезуб] -ба, м. (на) -б'і, мн. -бие, -б'іў  Орфоепічний словник української мови
4. тризуб — ТРИЗУ́Б, а, ч. 1. Прадавній священний символ триєдиного Бога і єдності світобудови, що виник задовго до християнства. 2. Державний герб Київської Русі – України за князювання Володимира Великого.  Словник української мови у 20 томах
5. тризуб — -а, ч. 1》 Прадавній священний символ триєдиного Бога і єдності світобудови, що виник задовго до християнства. 2》 Державний герб Київської Русі – України за князювання Володимира Великого. 3》 Державний герб УНР і Директорії (1917-1920).  Великий тлумачний словник сучасної мови