чумацтво

Торгово-візницький промисел в Україні в XVI-XIX ст.; чумаки торгували переважно сіллю, яку везли з Чорноморського узбережжя, Криму і Галичини, а також рибою, хлібом та ін. товарами.

Значення в інших словниках

1. чумацтво — ЧУМА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до чума́к 1; чумаки. Поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Г.  Словник української мови у 20 томах
2. чумацтво — чума́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. чумацтво — -а, с. 1》 Збірн. до чумак 1); чумаки. 2》 Чумацький промисел; чумакування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чумацтво — Чума́цтво, -тва, -тву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чумацтво — ЧУМА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до чума́к 1; чумаки. Поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. чумацтво — Чумацтво, -ва с. 1) Чумачество. Рудч. Чп. 220. Ходив чоловік у чумацтво. Мнж. 95. Ой хортуно небого, послужи мені немного: служила в чумацтві, служила в бурлацтві, послужи ще й у хазяйстві. Чуб. V. 524. 2) соб. чумаки. От вам, панове чумаство, на могорич. О. 1861. X. 23.  Словник української мови Грінченка