Великий тлумачний словник сучасної мови

аномальний

анома́льний

-а, -е.

Який характеризується аномалією; незвичний; такий, що не відповідає певним нормам.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. аномальний — анома́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. аномальний — Незвичний, дивний, неприродний, ненормальний, сил. чудернацький; патологічний.  Словник синонімів Караванського
  3. аномальний — АНОМА́ЛЬНИЙ, а, е. Який характеризується аномалією; незвичний. Аномальний, дивний і неприродний був настрій людських умів у тім злопам'ятнім [1863] році (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. аномальний — (від аномалія) неправильний, той, що не відповідає певним правилам.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. аномальний — НЕНОРМА́ЛЬНИЙ (який має відхилення від природної, звичної норми), НЕПРИРО́ДНИЙ, ПРОТИПРИРО́ДНИЙ підсил., АНОМА́ЛЬНИЙ книжн., АНОРМА́ЛЬНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
  6. аномальний — Анома́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. аномальний — АНОМА́ЛЬНИЙ, а, е. Який характеризується аномалією; незвичний. Аномальний, дивний і неприродний був настрій людських умів у тім злопам’ятнім [1863] році (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  8. аномальний — рос. аномальный неправильний. той, що не відповідає певним нормам, правилам.  Eкономічна енциклопедія