апокаліпсис

апока́ліпсис

-а, ч.

Одна з книг християнської церковної літератури 1 ст. н. е., у якій зібрано пророцтва про кінець світу.

Значення в інших словниках

1. апокаліпсис — апока́ліпсис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. апокаліпсис — АПОКА́ЛІПСИС, а, ч. 1. (з великої літери). Остання книга Біблії (Нового Завіту), яка містить пророцтва про кінець світу. – Піїтика – чужий для мене світ... Мене обходить більш Апокаліпсис... (С.  Словник української мови у 20 томах
3. апокаліпсис — апокалі́псис (від грец. άποκάλυψις. – розкриття, одкровення) релігійно-містичний твір християнської літератури (68 – 69 pp. н. е.), сповнений «пророцтв» про «кінець світу».  Словник іншомовних слів Мельничука
4. апокаліпсис — Апока́ліпсис, -са, -сові, в -сисі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. апокаліпсис — АПОКА́ЛІПСИС, а, ч. Одна з книг християнської церковної літератури І ст. н. е., у якій зібрані містичні пророцтва про кінець світу. — Піїтика — чужий для мене світ… Мене обходить більш апокаліпсис… (Голов.. Поезії, 1955, 283).  Словник української мови в 11 томах