бабчар

бабча́р

-а, ч.

Дерев'яний оцупок, у який всаджують маленьке коваделко для клепання коси.

Значення в інших словниках

1. бабчар — Бабчар, -ра м. Деревянный обрубокъ, въ который вставляется маленькая наковальня для отбиванія косъ. см. бабка 8. Желех. Шух. І. 169.  Словник української мови Грінченка