Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
безпремінний —
безпремі́нний прикметник розм., арх.
Орфографічний словник української мови
безпремінний —
БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
безпремінний —
ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І.
Словник синонімів української мови
безпремінний —
Безпремі́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безпремінний —
БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов’язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222).
Словник української мови в 11 томах
безпремінний —
Безпремінний, -а, -е Непремѣнный.
Словник української мови Грінченка