безпремінний
БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов’язковий.
Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов’язковий.
Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222).
Словник української мови (СУМ-11)