безпремінно
БЕЗПРЕМІ́ННО, розм., заст. Присл. до безпремі́нний.
По селах їздить [Василенко] та людей підбадьорює.., щоб безпремінно на вибори їхали (Мирний, IV, 1955, 364);
[Старшина:] Піду безпремінно — чи не влучу години, щоб побалакать з нею (К.-Карий, І, 1960, 48);
— Вам, бабусю, безпремінно завтра буде [лист] (Ів., Таємниця, 1959, 62).
Словник української мови (СУМ-11)