безпремінно
БЕЗПРЕМІ́ННО, розм., заст.
Присл. до безпремі́нний.
По селах їздить [Василенко] та людей підбадьорює.., щоб безпремінно на вибори їхали (Панас Мирний);
[Старшина:] Піду безпремінно – чи не влучу години, щоб побалакать з нею (І. Карпенко-Карий);
– Вам, бабусю, безпремінно завтра буде [лист] (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)