Орфографічний словник української мови

безпремінний

безпремі́нний

прикметник

розм., арх.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. безпремінний — -а, -е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. безпремінний — БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов'язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
  3. безпремінний — ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І.  Словник синонімів української мови
  4. безпремінний — Безпремі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безпремінний — БЕЗПРЕМІ́ННИЙ, а, е, розм., заст. Неодмінний, обов’язковий. Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222).  Словник української мови в 11 томах
  6. безпремінний — Безпремінний, -а, -е Непремѣнный.  Словник української мови Грінченка