Великий тлумачний словник сучасної мови

безупинний

безупи́нний

-а, -е.

Який не спиняється, не робить зупинок у русі, в дії; безперервний.

|| Який не припиняється; постійний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. безупинний — безупи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. безупинний — БЕЗУПИ́ННИЙ, а, е. Який не спиняється, не робить зупинок у русі, в дії; безперервний. З цим безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрібних крапель пливуть і згадки (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. безупинний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ...  Словник синонімів української мови
  4. безупинний — Безупи́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безупинний — БЕЗУПИ́ННИЙ, а, е. Який не спиняється, не робить зупинок у русі, в дії; безперервний. З цим безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрібних крапель пливуть і згадки (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  6. безупинний — Безупинний, -а, -е Безостановочный, безпрерывный.  Словник української мови Грінченка