бильця

би́льця

-лець, мн. (одн. бильце, -я, с.).

Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні.

|| Бічні опори крісла, канапи; спинка стільця, ліжка.

|| Бокові обводи колиски.

|| Планка, валок рами у бороні та в інших знаряддях господарського вжитку.

Значення в інших словниках

1. бильця — БИ́ЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. би́льце, я, с.). Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні. Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка (Г.  Словник української мови у 20 томах
2. бильця — БИ́ЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. би́льце, я, с.). Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні. Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка (Епік, Тв.  Словник української мови в 11 томах