бич
-а, ч.
1》 Довгий батіг; канчук, нагайка.
|| Кий або палиця, якою б'ють.
2》 перен. Те, що завдає великої шкоди, лиха.
3》 перен. Гостре викриття, картання.
4》 Коротка частина ціпа, якою б'ють, вимолочуючи колос; бияк.
Великий тлумачний словник сучасної української мови