бич —
-а, ч. 1》 Довгий батіг; канчук, нагайка. || Кий або палиця, якою б'ють. 2》 перен. Те, що завдає великої шкоди, лиха. 3》 перен. Гостре викриття, картання. 4》 Коротка частина ціпа, якою б'ють, вимолочуючи колос; бияк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бич —
1. див. кнут 2. це в ціпу
Словник чужослів Павло Штепа
бич —
БИЧ, а́, ч. 1. Довгий батіг; канчук, нагайка. Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі (І. Котляревський); Не б'є чумак волів своїх, Бичем не махає (Я. Щоголів); Спалахував поодинокий постріл, і звук його ..
Словник української мови у 20 томах
бич —
(-а) ч. 1. крим., жрм. Волоцюга. БСРЖ, 63; СЖЗ, 18; ЯБМ, 1, 89.
Словник жарґонної лексики української мови
бич —
див. батіг; било; палиця
Словник синонімів Вусика
бич —
як (мов, ні́би і т. ін.) із батога́ (з бича́) трі́снув (тря́снув, ля́снув і т. ін.). Дуже швидко, непомітно (про плин часу). Тиждень минув, як із батога тріснув, у звичайній домашній роботі, яка ніколи не переводиться (О.
Фразеологічний словник української мови
бич —
БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал.
Словник синонімів української мови
бич —
БИЧ, а́, ч. 1. Довгий батіг; канчук, нагайка. Кругом болото обступивши. Бичами ляскали псарі (Котл., І, 1952, 181); Не б’є чумак волів своїх, Бичем не махав (Щог., Поезії, 1958, 434); Спалахував поодинокий постріл, і звук його..
Словник української мови в 11 томах
бич —
Бич, -ча м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. І. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193.
Словник української мови Грінченка