блудити
блуди́ти
I блуджу, блудиш, недок.
1》 Ходити, їздити і т. ін. навмання, не знаючи шляху, напрямку; блукати.
2》 перен. Поволі рухатися, пересуватися в різних напрямках, переходити з одного предмета на інший.
|| Раз у раз з'являтися і зникати.
3》 діал. Помилятися, робити помилки.
Блудити словами — говорити несвідомо, безтямно; марити.
II блуджу, блудиш, недок., заст.
Вести розпусне статеве життя.
Великий тлумачний словник сучасної української мови