Великий тлумачний словник сучасної мови

блудливий

блудли́вий

-а, -е, заст.

Який відзначається статевою розпустою; розпусний.

|| Який має або виявляє ознаки розпусти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. блудливий — блудли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. блудливий — БЛУДЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який відзначається статевою розпустою; розпусний. Жінки блудливої та збезчещеної вони [Ааронові сини] не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого (Біблія. Пер. І. Огієнка); // Який має або виявляє ознаки розпусти.  Словник української мови у 20 томах
  3. блудливий — див. розпусник  Словник синонімів Вусика
  4. блудливий — РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак..  Словник синонімів української мови
  5. блудливий — БЛУДЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Який відзначається статевою розпустою; розпусний. Провчити надумали блудливого попа (Збан., Єдина, 1959, 133); // Який має або виявляє ознаки розпусти. До столу з блудливою усмішкою підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (Панч, Гомон. Україна, 1954, 72).  Словник української мови в 11 томах