блудливий
БЛУДЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який відзначається статевою розпустою; розпусний.
Жінки блудливої та збезчещеної вони [Ааронові сини] не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// Який має або виявляє ознаки розпусти.
До столу з блудливою усмішкою підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (П. Панч).
2. бібл. Який не зберігає вірності Богу, Його заповідям.
Манасія [цар] робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалима, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів (Біблія. Пер. І. Огієнка).
3. розм. Брехливий, лукавий.
Продавець не стільки відважує помідори, скільки нас усіх на своїй блудливій вазі, бо лише сліпий може не помітити, що стрілка на вазі косить (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)